РАУНДАП
АГРОХІМІЯ В УРАЇНІ
АГРОХІМІЯГЕРБІЦИДИІНСЕКТИЦИДИДОБРИВАПРОТРУЙНИКИРЕГУЛЯТОРИРОДЕНТИЦИДИПРАЙСКОНТАКТЫ
ДОБРИВА
КАРТА САЙТА
АВАНГАРД Р
АВАНГАРД
АВАНГАРД МІКРОЕЛЕМЕНТИ
БИОПЛАНТ ФЛОРА
 

Добрива поділяють на прямі (такі, що містять безпосередньо елементи живлення рослин) та непрямі (покращують властивості ґрунтів, наприклад, гіпс, вапно).
За складом розрізняють:
мінеральні добрива,
органічні добрива,
органо-мінеральні добрива:
природні — апропель,
штучні — торфоаміачні, торфомінеральноаміачні та ін.,
бактеріальні добрива,
зелені добрива (свіжа зелена маса переважно бобових рослин, запахувана в ґрунт для збагачення його органічними речовинами та N).
Добрива, що отримують безпосередньо в господарствах, називаються місцевими (гній, торф, болотяний мул та ін.), на спеціальних заводах — промисловими або хімічними (азотні добрива, фосфоритна мука та ін.); до останніх відносяться також промислові відходи різних виробництв, наприклад шлаки (мартенівський фосфат шлак, томасшлак).
В залежності від кількості елементів живлення, добрива поділяють на:
односторонні (містять один який-небудь основний елемент, наприклад калійні добрива), та
багатосторонні або комплексні.
Добрива, до складу яких входять макроелементи (N, P, K, Ca, Mg, S), називаються макродобривами наприклад, фосфорні добрива, азотно-фосфорні добрива), мікроелементи (B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn), — мікродобривами (марганцеві добрива, бормагнієве добриво і т.і.). Добрива можуть складатися також одночасно з макро- та мікроелементів (наприклад суміш Mo-солі з фосфорно-калійним добривом). За агрегатним станом розрізняють добрива тверді (кристалічні, гранульовані, порошки), рідкі та газоподібні (безводний NH3).
Оптимальний ріст рослин залежить від кліматичних факторів (світловий, тепловий, водний, атмосферний режими), забезпеченності поживними речовинами, а також від структури та кислотності ґрунтів, вмісту в них гумусу та інших властивостей. Всі ґрунти мають запас поживних речовин, але більша їх частина знаходиться в малодоступній формі. Тому для оптимізації живлення рослин в ґрунт вносять добрива.
В складі рослин знайдено більш ніж 70 хімічних елементів. Для нормального росту рослин необхідні лише 15: C, O, H, N, P, K, Ca, Mg, S, B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn. Кожний з цих елементів виконує в рослинах свою специфічну роль і не може бути замінений. Ряд дослідників вважає Si необхідним елементом (наприклад для рису). Для окремих культур встановлена корисність Na, Co і Cl. Вода, що є джерелом H і O, зазвичай в наявності в достатніх кількостях. Вуглець та кисень поглинаються рослинами з атмосфери у вигляді CO2; додаткове забезпечення ним потрібне лише в теплицях.
Добрива — основа підвищення кількості та якості сільськогосподарської продукції. Їх доцільне використання покращує родючість ґрунтів, підтримує позитивний баланс біогенних елементів та гумусу. Близько 50 % загального врожаю одержують за рахунок добрив. Правильне застосування їх дає змогу активно втручатися у кругообіг речовин на Землі, створювати, зокрема, позитивний баланс поживних речовин у землеробстві.
Правильне застосування добрив досягається лише за успішного проведення також інших сільсько-господарських робіт. Будучи важливим, але не єдиним фактором підвищення врожаю, добрива є складовим елементом всієї системи агрохімічних міроприємств (зниження кислотності ґрунту, боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин, вибір найбільш вдалих сортів, дотримання оптимальних строків посіву, норм висіву та посадки та ін.).
Встановлено, що добрива підвищують врожай всюди. Наприклад, на ґрунтах дерново-підзолистого типу, сірих лісових та вилужених чорноземах добре діють три основних елементи живлення,- N, P, K. При цьому роль фосфору з збільшенням вмісту рухомих фосфатів в цих ґрунтах, а вплив калію стійкий та високий, але виявляється значно менше ніж N та P. На вказаних ґрунтах виявлена висока ефективність вапнування, а на легких ґрунтах, — також ефективність внесення Mg та позитивна дія S. Взагалі такі ґрунти характеризуються інтенсивним застосуванням органічних та мінеральних д.
В Сибірі, наприклад, в порівнянні з вищевказаними типами ґрунтів, добрива менш ефективні і норми їх внесення повинні бути набагато меншими. На звичайних та південних сіроземах особливо сильно впливає на врожай внесення фосфатів. Дія N за відсутності зрошення суттєво слабша, але в роки, багаті на опади, та в умовах зрошення значення азоту росте. Роль К, як правило, незначна і обмежується посівами цукрового буряку.
В зоні сіроземних ґрунтів при зрошуванні на бавовні найбільш сильна дія N; вплив P на старопахотних ґрунтах зменшується внаслідок його накопичення у великих кількостях. Через підвищений винос рослинами K калійні добрива стають важливим фактором високого врожаю бавовни.
При визначенні доз внесення фосфорних та калійних добрив застосовують спеціальні агрохімічні картограми; при цьому данні туки слід концентрувати на перелічених вище ґрунтах, а на інших ґрунтах (звичайних та південних чорноземах, каштанових та ін.) рекомендується зазвичай обмежуватись рядковим внесенням P2O5 і K2O.
Система використання добрив у сівозміні — важлива ланка високопродуктивного землеробства. Однак зростаючі об'єми їх застосування (особливо при отриманні низьких врожаїв) мають наслідком забруднення навколишнього середовища. Основні його причини: значні втрати добрив на шляху завод — поле; змив добрив з поверхні полів у водойми; вилуговування по профілю ґрунтів ліофільних елементів та надлишкове їх накопичення в пахотному шарі за рахунок його переудобрювання; неправильна експлуатація тваринницьких комплексів та ін.
Велике значення має розумне визначення доз внесення мінеральних добрив, при якому потрібно враховувати запаси в ґрунті доступних поживних речовин, кількість органічних добрив, що планується внести, та врожай, що планується отримати. В усіх випадках складання системи удобрення ґрунту для всієї сівозміни і неухильне її виконання виявляється більш ефективним та виправданим економічно, ніж орієнтація на удобрення культур одного року. Необхідно ухилятися також від надмірних доз внесення добрив, котрі можуть виявитися не лише нерентабельними, але й призвести до зменшення врожаю сільськогосподарських культур, накопичення в них нітратів та токсичних елементів, а також до зниження якості, в тому числі при збереженні товарної продукції (картопля, овочі, фрукти та ін.).
 

УДОБРЕНИЯ

Удобрения подразделяют на прямые (содержащие непосредственно элементы питания растений) и косвенные (улучшают свойства грунтов, например, гипс, известь).
По составу различают:
минеральные удобрения,
органические удобрения,
органо-минеральные удобрения:
естественные - апропель,
искусственные - торфоамиачни, торфоминеральноамиачни и др.,
бактериальные удобрения,
зеленые удобрения (свежая зеленая масса преимущественно бобовых растений, запахувана в почву для обогащения ее органическими веществами и N).
Удобрения, получают непосредственно в хозяйствах, называются местными (навоз, торф, болотный ил и др.), на специальных заводах - промышленными или химическими (азотные удобрения, фосфоритная мука и др.); к последним относятся также промышленные отходы различных производств, например шлаки (мартеновский фосфат шлак, томасшлак).
В зависимости от количества элементов питания, удобрения подразделяют на:
односторонние (содержат один какой-нибудь основной элемент, например калийные удобрения), и
многосторонние или комплексные.
Удобрения, в состав которых входят макроэлементы (N, P, K, Ca, Mg, S), называются макродобривамы например, фосфорные удобрения, азотно-фосфорные удобрения), микроэлементы (B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn), - микроудобрениями (марганцевые удобрения, бормагниеве удобрение и т.д.). Удобрения могут состоять также одновременно с макро-и микроэлементов (например смесь Mo-соли с фосфорно-калийным удобрением. По агрегатному состоянию различают удобрения твердые (кристаллические, гранулированные, порошки), жидкие и газообразные (безводный NH3).
Оптимальный рост растений зависит от климатических факторов (световой, тепловой, водный, атмосферное режимы), обеспеченности питательными веществами, а также от структуры и кислотности почв, содержания в них гумуса и других свойств. Все почвы имеют запас питательных веществ, но большая их часть находится в малодоступной форме. Поэтому для оптимизации питания растений в почву вносят удобрения.
В составе растений обнаружено свыше 70 химических элементов. Для нормального роста растений необходимы лишь 15: C, O, H, N, P, K, Ca, Mg, S, B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn. Каждый из этих элементов выполняет в растениях свою специфическую роль и не может быть заменен. Ряд исследователей считает Si необходимым элементом (например для риса). Для отдельных культур установлена полезность Na, Co и Cl. Вода, являющаяся источником H и O, обычно в наличии в достаточных количествах. Углерод и кислород поглощаются растениями из атмосферы в виде CO2; дополнительное обеспечение им нужно только в теплицах.
Удобрения - основа повышения количества и качества сельскохозяйственной продукции. Их целесообразно использование улучшает плодородие почв, поддерживает положительный баланс биогенных элементов и гумуса. Около 50% общего урожая получают за счет удобрений. Правильное применение дает возможность активно вмешиваться в круговорот веществ на Земле, создавать, в частности, положительный баланс питательных веществ в земледелии.
Правильное применение удобрений достигается только при успешного проведения также других сельскохозяйственных работ. Являясь важным, но не единственным фактором повышения урожая, удобрения является составным элементом всей системы агрохимических мероприятий (снижение кислотности почвы, борьба с сорняками, болезнями и вредителями растений, выбор наиболее удачных сортов, соблюдения оптимальных сроков посева, норм высева и посадки и др. .)
Установлено, что удобрения повышают урожай везде. Например, на почвах дерново-подзолистой типа, серых лесных и выщелоченных черноземах хорошо действуют три основных элемента питания - N, P, K. При этом роль фосфора с увеличением содержания подвижных фосфатов в этих почвах, а влияние калия устойчивый и высокий, но значительно меньше чем N и P. На указанных почвах выявлена высокая эффективность известкования, а на легких почвах, - также эффективность внесения Mg и положительное действие S. Вообще такие почвы характеризуются интенсивным применением органических и минеральных д.
В Сибири, например, по сравнению с вышеуказанными типами почв, удобрения менее эффективны и нормы их внесения должны быть гораздо меньше. На обычных и южных сероземах особенно сильно влияет на урожай внесении фосфатов. Действие N при отсутствии орошения существенно слабее, но в годы, богатые осадки, и в условиях орошения значение азота растет. Роль К, как правило, незначительна и ограничивается посевами сахарной свеклы.
В зоне сероземных почв при орошении на хлопке наиболее сильное воздействие N; влияние P на старопахотных почвах уменьшается вследствие его накопления в больших количествах. За повышенного вынос растениями K калийные удобрения становятся важным фактором высокого урожая хлопка.
При определении доз внесения фосфорных и калийных удобрений применяют специальные агрохимические картограммы, при этом данные туки следует концентрировать на вышеперечисленных почвах, а на других почвах (обычных и южных черноземах, каштановых и др.) рекомендуется обычно ограничиваться строчным внесением P2O5 и K2O.
Система использования удобрений в севообороте - важное звено высокопроизводительного земледелия. Однако растущие объемы их применения (особенно при получении низких урожаев) имеют следствием загрязнения окружающей среды. Основные его причины: значительные потери удобрений на пути завод - поле; смыл удобрений с поверхности полей в водоемы; выщелачивания по профилю почв лиофильных элементов и избыточное их накопления в пахотном слое за счет его переудобрювання; неправильная эксплуатация животноводческих комплексов и др.
Большое значение имеет разумное определение доз внесения минеральных удобрений, при котором нужно учитывать запасы в почве доступных питательных веществ, количество органических удобрений, планируется внести, и урожай, который планируется получить. Во всех случаях составление системы удобрения почвы для всей севооборота и неуклонное ее выполнения оказывается более эффективным и оправданным экономически, чем ориентация на удобрения культур одного года. Необходимо уклоняться также от чрезмерных доз внесения удобрений, которые могут оказаться не только нерентабельными, но и привести к уменьшению урожая сельскохозяйственных культур, накопление в них нитратов и токсичных элементов, а также к снижению качества, в том числе при сохранении товарной продукции (картофель, овощи , фрукты и др.).